




Юрій Рожко. Закінчив Тернопільський Державний медичний університет у 2018 році, після чого продовжив навчання в Італії. У жовтні 2020 захистив магістерську роботу на тему “Advantages of healthcare workers vaccination and considerations on obligatoriness in COVID-19 era. An overview on national policies in different countries.” та закінчив медичний факультет університету “Бікокка” (Università degli Studi di Milano-Bicocca) у Мілані.
Італія зараз знаходиться у перехідному періоді між використанням паперової та цифрової документації. Частина документації заповнюється в паперовому вигляді та відскановується для зберігання. Існують стандарти, встановлені ЄС, для різної документації. Наприклад, рекомендація EU 2019/243 регламентує стандарт електронної медичної картки в країнах ЄС, що дозволить легко обмінюватись медичною інформацією між країнами-членами. Італійські нормативи також передбачають використання електронних підписів, ідентифікації кожного медичного працівника та наявність двох інших видів документації – досьє та файлу.
Досьє (Dossier sanitario elettronico) – це сукупність всієї медичної документації про пацієнта в межах однієї медичної структури (azienda sanitaria).
Файл (Fascicolo Sanitario Elettronico) – це сукупність всієї медичної документації про пацієнта, що збирається на рівні регіону і дозволяє отримувати до неї доступ для різних медичних установ, а з останніми реформами обмін даних можливий і між різними регіонами (наприклад, коли пацієнт приїхав на лікування з іншого міста). Цікаво, що з ініціативою Connecting Europe Facility (CEF) планується, що медична документація буде доступна, навіть, в інших країнах ЄС.
Робота з пацієнтами проводиться за допомогою програмного забезпечення від різноманітних розробників. Тому різні медичні установи можуть мати різне програмне забезпечення та устаткування (наприклад, наявність планшетів для цифрового підпису).
Існують також різноманітні електронні сервіси для роботи з сертифікатами, повідомлень про інфекційні захворювання, замовлення асистенції для пацієнтів, що потребують її, тощо.
Варто також зазначити, що нормативи кожного регіону можуть відрізнятись у зв’язку із досить широкою автономією у цій сфері. Мій досвід базується на проживанні та навчанні в регіоні Ломбардія.
В Італії існує національна служба здоров’я, яка гарантує безкоштовну медичну допомогу для всіх громадян та осіб, що постійно проживають на території країни. Основними джерелами фінансування є ПДВ та регіональний податок на виробничу діяльність.
Власні доходи національної служби здоров’я складають незначну частку від загального фінансування та не перевищують 2%. Ці кошти регіони розподіляють між санітарними агенціями, які в свою чергу на основі DRG (Diagnosis-related group) фінансують медичні заклади – медичний заклад отримує кошти залежно від діагнозу, складності та об’єму проведених процедур. Сімейні лікарі ж отримують плату, об’єм якої залежить від кількості пацієнтів. Детальніше про це я описав в статті про формування заробітної плати лікарів в Італії на https://ingeniusua.org
У сімейній медицині це вибір сімейного лікаря, або колективне рішення, якщо сімейні лікарі працюють у групі. У випадку медичних закладів це рішення приймає адміністрація. Обслуговування забезпечують розробники конкретного програмного забезпечення.
Так, у великих медичних закладах підтримку забезпечують інформаційні відділи (SERVIZIO INFORMATIVO AZIENDALE), які відповідають за функціонування електронної та технологічної складових закладу.
Звісно, на ринку існують рішення від великої кількості приватних розробників, що створюють рішення як для сімейних лікарів (Perseo, Iatros), так і для медичних закладів (Gruppo GPI).
Регіони надають мануали по роботі з основною документацією, кожне програмне забезпечення надає свої інструкції окремо. Для молодих лікарів часто доступні вебінари, що допомагають детальніше ознайомитись з основними аспектами роботи деяких систем.
Частина документації все ще у паперовому вигляді, тому часто її потрібно дублювати. Деякі служби, як от повідомлення про інфекційні захворювання або замовлення асистенції на дім є окремими сервісами та відокремлені від програм роботи з пацієнтами, що створює додаткові незручності та подовжує час бюрократичної роботи.
Завдяки використанню електронної документації більшість рутинних процесів займають у лікаря менше часу, а доступ до цієї інформації легший та швидший, особливо, що стосується минулих госпіталізацій, проведених обстежень та призначеного лікування. А у випадку роботи з електронним санітарним файлом – є доступ до всіх записів, зроблених навіть в інших медичних закладах.
Уже з серпня українські лікарі, які працюють з електронною системою охорони здоровʼ я, почнуть виписувати електронні рецепти на антибіотики.
Усі інші медичні працівники протягом перехідного періоду мають підготуватися та освоїти навички, потрібні для формування призначень на антибіотики в ЕСОЗ.
Для початку роботи з електронним рецептом користувачам необхідно освоїти базові навички та функціонал ЕСОЗ, а саме вміти: реєструвати пацієнта в системі, здійснювати пошук пацієнта в МІС та на ЦБД, оновлювати дані про пацієнта, а також вносити та редагувати медичні записи.
Для виписки е-рецепта безпосередньо в інтерфейсі медичної інформаційної системи лікарю необхідно:
1. Перш за все провести ідентифікацію пацієнта.
Ідентифікація пацієнта необхідна для того, щоб встановити особу, яка отримуватиме медичну послугу, та для пошуку або реєстрації пацієнта в ЕСОЗ.
2. Далі – необхідно здійснити пошук пацієнта.
Пошук пацієнта в ЕСОЗ здійснюється за такими обов’язковими параметрами:
Додатково можна застосувати інші параметри пошуку: РНОКПП, номер телефону пацієнта та ін.
3. Якщо пацієнт незареєстрований у системі – зареєструвати пацієнта як ідентифікованого.
З детальною інформацією про реєстрацію пацієнта, оновлення його реєстраційних даних ви можете ознайомитися за посиланням на вебінар НСЗУ: https://bit.ly/3vg0ojr
4. Створити медичний епізод.
Після успішної реєстрації пацієнта в ЕСОЗ можна сформувати новий візит та внести дані про візит пацієнта до його медичної картки.
Навчальні вебінари НСЗУ про внесення медичних записів до ЕСОЗ:
5. Сформувати електронний рецепт.
Внести інформацію про призначення, обравши міжнародну непатентовану назву препарату, джерело фінансування, кількість препарату, дозування, тривалість лікування та спосіб вживання лікарського препарату.
Навчання по виписці електронного рецепта уже також доступне на платформі Академії НСЗУ, пройти його ви можете після реєстрації за посиланням: https://bit.ly/3o7qZLG
6. Видрукувати інформаційну довідку та видати її пацієнту.
Нагадуємо, що інформаційна довідка обов’язково має бути завірені особистим підписом та печаткою лікаря.