Доброго дня.
Олександр Гришаков, кандидат юридичних наук, медичний адвокат, власник юридичної компанії, експерт національних телеканалів з медичних питань та медичної реформи.
Ми допомагаємо лікарям і медичним закладам розпочати та вести медичну діяльність в Україні, консультуємо, як правильно відкрити медичний бізнес, отримати довільні документи, в тому числі, ліцензію на медичну практику, підготувати та налагодити ведення необхідної медичної документації, обрати систему оподаткування та вирішити конфліктні ситуації. Наш клієнт – це лікар й медичний заклад, тому допомагаючи лікарям, ми розвиваємо національну медицину, робимо її більш якісною та захищеною.
На сьогодні медичне право в Україні дуже стрімко розвивається. З’явилося багато юристів-практиків та юристів-теоретиків, які працюють над створенням нових прогресивних законів та наказів, що захищають лікарів в державних, правоохоронних та судових органах, а також допомагають вести медичну діяльність в рамках закону. Розвиток галузі медичного права ще більше прискорився з початком медичної реформи. Медичне законодавство дуже складне, має багато прогалин та норм, які суперечать одна одній, саме через це зараз великий попит саме на спеціалізованих «медичних юристів». В умовах сьогодення держава не може забезпечити якісну юридичну та інформаційну підтримку, тому кожен лікар та медичний заклад вимушені себе захищати самостійно. Через такі умови на допомогу лікарям та медичним закладам прийшли медичні юристи та адвокати, які допомагають розібратися не тільки в профільному медичному законодавстві, а й у застосуванні етичних норми у конфліктах. Я впевнений, що така вузька спеціалізація «Медичне право» сформувалася через те, що національна медицина стрімко розвивається, а тому вимагає більш чіткої регламентації та кваліфікованого юридичного захисту й супроводу.
Маю неоднозначну відповідь на це запитання. З одного боку, видно значні покращення в роботі закладів первинної ланки, де працюють сімейні лікарі, педіатри та терапевти. Для них створена розгалужена система, а модель “гроші ходять за пацієнтом” дійсно запрацювала. Первинна ланка почала працювати ефективно, надаючи потрібні медичні послуги пацієнту, а лікарі первинки почали отримувати оплату своєї праці вище. Проте, вторинна та третинна ланка, до якої належать лікарні, поліклініки, університетські клініки, поки залишилась без достатньої уваги. Старт другої ланки почався у період пандемії, тому в цей складний для медицини період оголилися деякі прогалини. Взагалі, слід розуміти, що медична реформа це перерозподіл та оптимізація загально державних витрат на медицину, переведення фінансування закладу за рахунок місцевих бюджетів та самоокупності. Заклади охорони здоров’я, які не встигли перелаштуватися під нові умови фінансування, почали отримувати фінансування значно менше. Тому право на належну оплату праці лікарів, право на вільний вибір форм и методів лікування, право на безпечні умови праці лікаря в умовах змін можуть порушуватись часто.
Більшість медичних працівників обирають терпіти порушення своїх прав. Лікарі ж, які звертають увагу на певні проблеми та повідомляють про них, можуть відстояти свої права та гарантії. Ми завжди налаштовуємо кожного лікаря проявляти активну позицію!
Перш за все, лікарі не завжди розуміють, що від них залежить багато, і що вони дійсно можуть покращити умови своєї медичної діяльності. Однак «один в полі не воїн». Для впровадження глобальних змін, необхідно об’єднатися не лише в професійні асоціації, а й в єдину лікарську спільноту, яка може впливати на законотворчу діяльність. Яскравим прикладом неефективних дій є те, що декілька років розрізнені ініціативні групи лікарів намагаються «просунути» кожен свою нову модель безперервного професійного розвитку лікарів та медичного самоврядування. Вже декілька років цей процес дуже повільно просувається. При цьому, на жаль, ці ініціативні групи лікарів не намагаються об’єднатися, а лише конкурують, витрачають значні ресурси та створюють перепони один одному.
Відкриття медичного кабінету або медичного центру – це новий етап розвитку лікаря, так би мовити його еволюція, де з найманого працівника він стає власником бізнесу, будує працюючу систему, яка дозволяє заробляти гроші, надаючи пацієнтам медичні послуги. Проте перед відкриттям бізнесу слід відповісти собі на питання: кому та які медичні послуги я буду надавати? А після того варто дізнатися, які юридичні вимоги ставляться до такого виду діяльності: будівельні, санітарно-гігієнічні, кадрові, кваліфікаційні, ліцензійні тощо.
Перш за все, раджу погодити з відповідними фахівцями реєстраційні питання: яку форму бізнесу краще започаткувати (Товариство з обмеженою відповідальністю чи Фізичну особу-підприємця), яку систему оподаткування обрати (спрощену чи загальну, з ПДВ чи без ПДВ), які КВЕДи потрібно заявити, кого на посаду директора чи медичного директора можна прийняти тощо.
Питання щодо приміщення, де будуть надаватися медичні послуги: чи відповідає приміщення ДБН (державним будівельним нормам)? Чи вистачає площі приміщення відповідно до обраного виду діяльності? Чи наявна припливно-витяжна вентиляція? Чи відноситься приміщення до нежитлового фонду? Яке цільове призначення приміщення тощо? Слід розуміти, що не кожне приміщення можна використовувати під медичний бізнес, тому ми радимо, ретельно підходити до підбору приміщення, де буде відбуватись медична діяльність.
Кадрові питання: Який медичний персонал та скільки його потрібно? На яку ставку персонал слід оформити? Де взяти медичний та адміністративний персонал? Де і як працівників навчати тонкощам медичної практики тощо? Кадри – є основою бізнесу, тому варто зважено проводити процес відбору працівників, вивчати їх освітні та кваліфікаційні документи, перевіряти професійний рівень, юридично правильно прийняти їх на роботу.
Юридичні питання: Які дозвільні документи потрібні для відкриття медичного бізнесу? Як їх отримати та як дотримуватися ліцензійних умов? Який пакет необхідної документації вимагається для обраного виду медичної практики, зокрема, медичної, кадрової, організаційної (посадові інструкції, трудові договори, журнали, положення, медичні карти та згоди, договори тощо)? Без дотримання цих юридичних тонкощів, медичний бізнес можуть визнати незаконним, а лікарську діяльність небезпечною, що, в свою чергу, може потягнути негативні штрафні санкції для власника та керівників закладу.
І це тільки маленька частина питань, які юристи вивчають перед відкриттям бізнесу. Насправді є лікарі, які самостійно, без залучення фахових спеціалістів намагаються відкрити медичний бізнес, однак практика показує, що такий підхід подовжує процес відкриття бізнесу та робить його дорожчим та небезпечним для лікаря.
Досить часто порушуються права лікарів на робочому місці. До прикладу, не рідкість, коли роботодавець для забезпечення схоронності матеріальних цінностей, контролю та безпеки влаштовує систему відеоспостереження в лікарських кабінетах. Однак, якщо ведеться відео чи аудіо зйомка на робочому місці, а лікаря про це не попередили та не оформили з ним необхідні документи, то це є порушенням особистих прав та гарантій найманого лікаря, зокрема, право на захист персональних даних.
Були випадки, коли лікарі зверталися з питанням, що адміністрація закладу не забезпечує безпечні умови праці, зокрема, не забезпечує засобами індивідуального захисту. Звертаю увагу на те, що керівник закладу охорони здоров’я (директор, генеральний директор чи медичний директор) відповідальний за безпеку медиків на робочому місці, щоби лікарі, медсестри та інші працівники закладів охорони здоров’я мали усі засоби для виконання своєї роботи, належні санітарно-побутові умови та засоби індивідуального чи колективного захисту. Лікарі, медсестри чи пацієнти не мають купувати рукавички, шапочки, засоби для оброблення інструментів тощо – про це має подбати керівник медзакладу. Так само керівник медзакладу має дбати про безпеку лікарів і пацієнтів. Тому я орієнтую, щоб лікарі знали свої права, користувались ними, та відстоювали їх за допомогою юристів чи самостійно. Знайте свої права, відстоюйте їх і це буде запорукою їх ефективного втілення на практиці!
Відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” та Закону “Основи законодавства про охорону здоров’я” пацієнти мають велику низку прав, які забезпечують його право на лікування. Зокрема, деякі з них, це:
– право на кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров’я;
– право на інформацію про лікаря, медичний заклад й медичний кабінет, методи лікування, зокрема, на інформацію про наявність у лікуючого лікаря вищої медичної освіти, кваліфікації та дозвільних документів, документів щодо лікарських засобів, обладнання тощо.
– право на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я тощо.
У більшості випадків права пацієнта порушуються через незнання своїх прав та гарантій, та, головне, нерозуміння процедури як їх захистити.
Тому, я раджу перед тим, як пацієнт прийме усвідомлену згоду про діагностику та лікування, слід запросити від медичного закладу інформацію про ліцензію та лікаря. Порушення прав пацієнта дуже часто виглядає так: пацієнт звертається до лікаря, однак, лікар не має відповідної кваліфікації та/або ліцензії на провадження медичної практики. Саме це дуже часто стає причиною того, що пацієнт отримує неякісні, а інколи й небезпечні медичні послуги. Пацієнтам бракує знань, і через це вони наражають себе на небезпеку. Бувають випадки, коли лікар може порушити права пацієнта шляхом розголошення лікарської таємниці, не спеціально, а через відсутність знань, але, нажаль, незнання закону не звільняє його від відповідальності. На прикладі розповім, читав відповідь медичного закладу на погану оцінку пацієнта із коментарем, що лікарі в цьому медичному центрі малоосвічені. На що лікар обурився і відповів, – «Ви у нас робили тільки тест на ВІЛ, звідки Вам знати про рівень освіти наших лікарів?». Таким чином, лікар без згоди пацієнта поширив інформацію про вид та перелік проведених медичних послуг. Отже, коли порушили права пацієнта, Ви маєте право на оскарження неправомірних дій та рішень лікаря, а також право на отримання компенсації матеріальної та моральної шкоди за неналежне лікування та заподіяння шкоди здоров’я.
Для того, щоб відповісти на це питання слід розуміти, що конфлікти – це невід’ємна частина будь-яких відносин між людьми, оскільки кожен має свої інтерес та цінності, а тому убезпечитися від них практично неможливо. Конфлікт між пацієнтом та лікарем/медичним закладом може бути спровокований кожною із сторін. Причиною таких суперечок може стати грубість та нечемність лікаря, неякісна діагностика й лікування, ускладнення після лікування. При цьому не варто забувати, що велика кількість спорів виникає через корисливі мотиви пацієнта. Зокрема, набирає обертів таке явище як «споживчий екстремізм», тобто, пацієнт звертається до лікаря не для того, щоб отримати медичні послуги, а щоб заробити у вигляді компенсації вигаданої матеріальної чи моральної шкоди, безкоштовних медичних послуг або з великим дисконтом. Щоб зменшити вірогідність виникнення конфліктів, перш за все, потрібно впровадити високі стандарти сервісу та забезпечити бездоганні умови взаємодії з пацієнтом, починаючи від моменту телефонного дзвінка. Все це сформує позитивне ставлення до пацієнта та убезпечить від виникнення та ескалації конфліктних ситуацій.
Також, правильна та законна організація медичної діяльності: правильне ведення медичної документації та дотримання стандартів діагностики й лікування – створює належні та лояльні умови для співпраці з пацієнтом.
У випадку виникнення складної конфліктної ситуації між пацієнтом та лікарем, перш за все, слід звертатися до відповідних фахівців. Вони допоможуть лікарю правильно проаналізувати та оцінити ситуацію, а також запропонують варіант вирішення. До прикладу, кожного разу ми намагаюсь донести, що кожен з сторін конфлікту: і лікар, і пацієнт можуть домовитись, та не відчувати себе приниженим. Всім відомий вислів: поганий мир, кращий ніж гарна війна. Для цього рекомендую провести процедуру медіації, яка полягає в проведення переговорів між сторонами в присутності третьої особи – медіатора. Наша практика показує, що це ефективний інструмент, який дозволяє зекономити час та гроші сторін. Незалежний фахівець у цьому випадку виступає в ролі медіатора, тобто посередника, який допомагає без емоційної прив’язки проаналізовати конфліктну ситуацію та перевести діалог у конструктивне русло, аби зацікавлені сторони змогли самостійно віднайти варіанти вирішення, які задовольнили б інтереси та потреби всіх учасників конфлікту. За статистикою роботи, конфліктних ситуації в медицині стає більше, але 98% всіх конфліктних ситуацій можна вирішити у досудовому порядку, тому в сучасних умовах об’єднання лікарів та співпраця лікаря чи медичного закладу з відповідними профільними фахівцями є необхідною!
Українці можуть уточнити усі питання щодо електронних рецептів за програмою «Доступні ліки» через контакт-центр Національної служби здоров’я України за номером 16-77. Нагадуємо, що основними вимогами для роботи закладів із функціоналом електронного рецепта є: наявність медичної інформаційної системи, реєстрація закладу, його підрозділів та користувачів в ЕСОЗ, ведення електронних медичних записів та наявність кваліфікованого електронного підпису в користувачів.
У разі, якщо лікар, не має технічної можливості виписати електронний рецепт (заклад не підключений до Електронної системи охорони здоровʼя (ЕСОЗ), відсутній функціонал у Медичній інформаційній системі (МІС) тощо), лікар має виписати пацієнту паперовий рецепт на спеціальному бланку форми ф-1. Важливо зауважити, що інформаційна довідка/паперовий бланк мають обовʼязково бути засвідчені особистим підписом та печаткою лікаря. Це є свідченням достовірності рецепта. Якщо пацієнт перебуває на лікуванні у стаціонарі, медичний заклад за умовами співпраці з НСЗУ повинен забезпечувати пацієнтів медикаментами, зокрема антибіотиками, які визначені Національним переліком основних лікарських засобів та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я. Для призначення та застосування таких лікарських засобів виписувати рецепт пацієнту не потрібно. Ці ліки гарантовано мають надаватися пацієнтам безоплатно. У разі виняткових ситуацій, якщо пацієнт для лікування у стаціонарі потребує антибіотик, не передбачений Нацпереліком та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я, лікар зможе виписати йому рецепт. Зауважимо, що у такому випадку для виписки рецепта на антибіотики в стаціонарі потрібна відповідна підстава, адже всі дані про призначення лікар вноситиме до ЕСОЗ. Якщо лікар випише рецепт на ліки, які мають надаватися в стаціонарі безоплатно – це вважатиметься порушенням умов договору з НСЗУ. Якщо лікар здійснює виписку зі стаціонару пацієнта, який потребує подальшої антибіотикотерапії, лікар стаціонару повинен виписати рецепт, щоб пацієнт у той же день міг придбати ліки та продовжити лікування вдома.
Невдовзі пацієнти зможуть скористатися альтернативними способами отримання медичних сповіщень від ЕСОЗ, зокрема не лише через смс, але й у Дії та Viber – таким є рішення Уряду.
Фахівці МОЗ, ДП «Електронне здоров’я» та НСЗУ вже тестують цей функціонал, щоб усе працювало чітко й безперебійно. Відтак, дізнатися про свої е-рецепти та направлення стане ще зручніше та простіше, а у випадку збоїв мобільного оператора позбавить зайвих турбот.
З електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) повідомлення одразу надійде в застосунок Дія. Якщо повідомлення не буде доставлено, воно з’явиться у Viber. А якщо ви не користуєтеся цими застосунками, усе працюватиме як раніше — через СМС.
Які повідомлення з’являться в Дії та Viber:
Електронна система охорони здоров’я автоматично обере найзручніший спосіб для кожного пацієнта. А ще вона допоможе уникнути затримок через можливі збої в роботі мобільного оператора.
А якщо немає телефона?
Як і раніше, ви зможете одержати інформаційну довідку з усіма потрібними даними для отримання ліків чи медичних послуг. Для дітей і людей, які не можуть самостійно отримувати повідомлення, їх одержуватимуть батьки або законні представники.
Нагадаємо, що відповідні зміни внесені до постанови КМУ від 25 квітня 2018 року № 411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров’я».
